Курінь імені Миколаї Божук “Сокіл” (“Джура”)
Життєвий шлях Миколаї Божук
Миколая (Василина ) Божук народилась 3 січня 1907 року у селищі Великий Бичків на Закарпатській Гуцульщині.
Поетеса Закарпаття міжвоєнного періоду, активістка Просвіти. Членкиня Пласту на Закарпатті. У рідному селі отримала початкову освіту. Після горожанки Миколая Божук у 1928 році закінчила Ужгородську вчительську семінарію.
Писати розпочала у віці 15 років. У студентські роки друкувала вірші у журналах «Пчілка», «Наш рідний край», також у коломийській газеті «Жіночій долі» та львівській «Новій хаті». Великий вплив на творчість і світогляд поетеси мали твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Багато видань видатних письменників Миколая отримувала від українського поета Василя Ґренджі-Донського.
У віці 19 ріків Миколая Божук так розмірковувала про зміст життя патріотичної молоді: «Життя — то терниста дорога, через котру мусимо переходити. Є люди, котрим життя, — то байдужість. Они з дня на день переживають і не думають на свої діла, не числять з тими ділами, які зробили на користь другому, бо їх не мають, бо тільки думають на свої розкошні, як би веселіше день провести… Ми ж не з тих, котрі внішну красу тільки починають і до неї моляться поганськими словами і думками! Ми ті, що жодних терпінь не бояться і всі неприхвостні і прикрості силуються побороти! Ми находимося в терпіннях, але можемо мати надію, що прийде хвиля, що і для нас зігріє ясне сонце».
Василина Божук залишила не багато літературної спадщини. На сьогодні відомі по над сто її поезій, одна коротка проза, п’єса (написана в співавторстві з Аґафією Бойчук), декілька сценаріїв урочистих програм для шкільних потреб та статей, надрукованих у фахових журналах.
Протягом життя поетеси з’явилася тільки одна збірка поетеси, названа «Поезії», до якої ввійшло 55 віршів і яка була видана в Ужгороді у 1930 році.
Друга збірка «Мережки», підготована до друку в 1935 році, залишилася в рукописі. З часом після інтенсивних пошуків чоловіка поетеси Михайла Штефуца, вдалось встановити зміст готової до друку збірки. До неї входило 48 віршів, з яких 29 були надруковані раніше, а 19 мали з’явитися вперше. Михайло Штефуца віднайшов 13 з них, решта виявилися втраченими. Протягом воєнних періодів пропала вся рукописна спадщина поетеси.
У 1962 вірші авторки увійшли до колективної збірки «Гірські квіти», що вийшла друком в Ужгороді.
Вірш «Прощай, матусю» був початком творчості Миколи Божук. У вірші вона розкрила суть учительської праці, у рядках говорить: «Я буду зорі розсівать».
Поетика поетеси була схильна до опису пейзажної та інтимної лірики. Природа була нестерпним джерелом натхнення в якій вона шукала спокою і розради. Вірші наповненні проханням про розвіяння сумних дум, вічних туг, та віднесення лихої долі до чужих країв.
У багатьох творах Миколая Божук закликає присвятити життя рідному краю, жити «на втіху рідній стороні». Заявляла:
За тебе в бій готовая!
В надіях вся душа моя.
